Сич Тарас Степанович [30 березня 1966, м. Вінниця — 13 лютого 2015, Дебальцеве] — український патріот, бібліотекар, учасник Революції Гідності, солдат Збройних Сил України.

Народився у славному українському місті Вінниця. Закінчив староміську середню школу №11, згодом — Вінницький політехнічний інститут (нині — Вінницький національний технічний університет). Відслужив строкову службу в армії. В юності захопився літературою, поезією, культурою — обрав шлях служіння знанню та правді, став бібліотекарем, очолив бібліотеку-філію №17 у рідному місті.

Тарас був неформальним, вільнодумним, щирим — представник покоління, що прагнуло миру, добра і любові. У мирному житті він не лише працював, а й безкорисливо допомагав у будівництві храмів, відроджуючи духовність України. Попри свої пацифістські переконання, він став до бою, коли країна потребувала захисту.

З перших днів Революції Гідності Тарас вийшов на Майдан — не за славою, а за правду, за волю, за майбутнє. Там, у серці боротьби, він допомагав, як умів — готував їжу для побратимів, підтримував дух революціонерів, надихав.

Після подій на Майдані добровільно вступив до лав українського війська. Під час формування добровольчого батальйону «Київська Русь» звертався до військкомату для проходження перекваліфікації (мав фах прикордонника). У складі 25-го окремого мотопіхотного батальйону Сухопутних військ ЗСУ він вирушив на передову. Його позивний був простим і теплим — «Дід», та серце його було молодим, сильним і незламним.

Хоча не носив зброї, його місія була не менш важливою — тричі на день він готував їжу для своїх побратимів. Вогонь плити під мінометними обстрілами, дим фронту, холод і голод — усе це він витримував, щоб хлопці мали силу боронити Україну. Навіть після ротації, попри проблеми зі здоров’ям, Тарас повернувся до батальйону — не міг залишити своїх.

13 лютого 2015 року під час запеклих боїв за Дебальцеве, серце патріота зупинилося. Пряме влучання в кухарський намет забрало життя солдата Тараса Сича. Він загинув як справжній Герой — на бойовому посту, вірний своїй справі та побратимам.

Похований 27 березня 2015 року з військовими почестями на Алеї Слави Центрального кладовища у Вінниці.

Указом Президента України від 22 вересня 2015 року Тарас Сич нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України.

У Вінницькій загальноосвітній школі №11, де навчався Тарас Сич,  урочисто відкрили меморіальну дошку на честь Героя.

Пам'ять про Тараса Сича — це пам'ять про нескорений дух українського народу, про мужність, самопожертву та безмежну любов до України. Герої не вмирають.

Сич Тарас Степанович // Вікіпедія: [сайт]. – URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%87_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%

D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

В школі №11 відкрили меморальну дошку загиблому вінничанину Тарасу Сичу // Моя Вінниця: [сайт]. – URL: https://www.myvin.com.ua/ua/news/events/41243.html

Пам’яті вінничанина Тараса Сича: спогади побратимів, волонтерів, колег // Моя Вінниця: [сайт]. – URL:

https://www.myvin.com.ua/news/5921-mynulykh-vykhidnykh-v-tsentralnomu-parku-vidbuvsia-festyval-polovoi-kukhni-pamiati-tarasa-sycha

У Вінниці відбудеться Фестиваль польової кухні пам´яті Тараса Сича // Укринформ: [сайт] – URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3727708-u-vinnici-vidbudetsa-festival-polovoi-kuhni-pamati-tarasa-sica.html