Сич Тарас Степанович [30 березня 1966, м. Вінниця — 13 лютого 2015, Дебальцеве] — бібліотекар, солдат Збройних Сил України, позивний «Дід».

Тарас Сич народився у місті Вінниця. Закінчив середню школу №11, згодом — Вінницький політехнічний інститут (нині — Вінницький національний технічний університет). Відслужив строкову військову службу. В юності захопився літературою, поезією, культурою — став бібліотекарем, очолив бібліотеку-філію №17 Вінницької міської Централізованої бібліотечної системи.

Брав участь у Революції Гідності. Після подій на Майдані добровільно вступив до лав Збройних сил України . У складі 25-го окремого мотопіхотного батальйону Сухопутних військ ЗСУ він вирушив на передову. Хоча не носив зброї, його місія була не менш важливою — тричі на день він готував їжу для своїх побратимів. Після ротації, попри проблеми зі здоров’ям, Тарас повернувся до батальйону — не міг залишити своїх.

Загинув Тарас Сич 13 лютого 2015 року під час запеклих боїв за Дебальцеве Донецької обл.

Похований 27 березня 2015 року на Алеї Слави Центрального кладовища у Вінниці.

Указом Президента України від 22 вересня 2015 року Тарас Сич нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України.

У Вінницькій загальноосвітній школі №11, де навчався Тарас Сич,  урочисто відкрили меморіальну дошку на честь Героя.

Пам'ять про Тараса Сича — це пам'ять про нескорений дух українського народу, про мужність, самопожертву та безмежну любов до України. Герої не вмирають.

Сич Тарас Степанович // Вікіпедія: [сайт].

В школі №11 відкрили меморальну дошку загиблому вінничанину Тарасу Сичу // Моя Вінниця: [сайт].

Пам’яті вінничанина Тараса Сича: спогади побратимів, волонтерів, колег // Моя Вінниця: [сайт]. 

У Вінниці відбудеться Фестиваль польової кухні пам´яті Тараса Сича // Укринформ: [сайт].